Узагальнення по цивільній дієздатності в АС

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Млинівського районного суду Рівненської області 

розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,

 визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, встановлення над фізичною особою опіки та піклування, призначити опікуна чи піклувальника,

за 2012- І півріччя 2014 року

12.09.2014                                                                                                   смт.Млинів

На виконання листа апеляційного суду Рівненської області №567/01.36/14(вх.№1-4834/14) від 19.08.2014, Млинівським районним судом Рівненської області проведено узагальнення судової практики розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, встановлення над фізичною особою опіки та піклування, призначити опікуна чи піклувальника, за 2012-І півріччя 2014 року.

 Метою зазначеного узагальнення є визначення спірних питань застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справ зазначеної категорії, вироблення пропозицій для їх вирішення.

Для проведення узагальнення  використовувались матеріали цивільних справ за 2012 – І півріччя 2014 року, статистичні дані сформовані автоматизованою системою документообігу суду.

 Проводячи узагальнення розгляду справ даної категорії, слід зазначити, що цивільна дієздатність передбачає здатність фізичної особи розуміти значення своїх дій та керувати ними не лише в силу свого віку, але й за станом своєї психіки. Тому часткова або повна нездатність фізичної особи розуміти значення своїх дій або керувати ними може бути підставою для обмеження фізичної особи у цивільній дієздатності або визнання її недієздатною. Останні інститути є винятково важливими засобами для захисту прав та інтересів як самої особи, так і членів її сім'ї, інших суб'єктів, з якими вона вступає в цивільні відносини.

1.Аналіз статистичних даних щодо розгляду справ зазначених категорій

У 2012 році в провадженні Млинівського районного суду Рівненської області області перебувало 3 справи про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

 За результатами розгляду у 2 справах заяви було задоволено,  1 справа залишилась в залишку.

У 2013 році в провадженні суду перебувало 7 справ про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначити опікуна.

 За результатами розгляду у 4 справах заяви було задоволено, у 2 справах заяви залишено без розгляду, 1 справа залишилась в залишку.

Впродовж І півріччя 2014 року в провадженні суду перебувало 5 справ зазначеної категорії.

З них:

- 3 справи про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення над нею опікуна у яких заяви було задоволено.

-2 справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлення піклування та призначення піклувальника у яких заяву було задоволено.

         Рішення у справах зазначеної категорії про відмову у задоволенні заяви не ухвалювались.

Заяви про поновлення цивільної дієздатності за період, що аналізується, на розгляд суду не надходили. 

Статистичні дані щодо кількості та результатів розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи встановлення над фізичною особою опіки та піклування, призначити опікуна чи піклувальника, за 2012-І півріччя 2014 року:

2.Законодавче врегулювання спорів зазначених категорій та

застосування нормативно–правових актів, рішень ЄСПЛ тощо та проблемні питання правозастосовчого характеру

При розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над фізичною особою опіки та призначення опікуна судді керувались ЦК України та ЦПК України.

Міжнародно – правові акти та рішення ЄСПЛ не застосовувались. Будь–яких проблемних питань правозастосовчого характеру при розгляді справ зазначеної категорії  не виникало.

3. Спірні процесуальні питання ( заявники по кожній з категорії справ, підсудність, участь органу опіки та піклування, докази і доказування, порядок призначення експертизи та питання експертам тощо)

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦПК України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Перелік цих осіб є вичерпним і розширеному тлумаченню не під­лягає.

У справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, які розглядались судом, заяви подавались членами сім’ї.

        При визначенні поняття «члени сім’ї» враховувалась норма, що міститься у ч.2 ст.3 СК України, відповідно до якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. До членів сім’ї та близьких родичів за аналогією ст.52 ЦПК України слід віднести: чоловіка, дружину, батька, матір, вітчима, мачуху, сина дочку, пасинка, падчерку, брата, сестру, діда, бабу, внука, внучку, усиновлювача, чи усиновлюваного, опікуна чи піклувальника, членів сім’ї чи близьких родичів цих осіб.

У справах про визнання фізичної особи недієздатною встановлення опіки та призначити над нею опікуна, які розглядались судом, заяви подавались в 10 випадках членами сімї, в одному випадку близьким родичем та в одному випадку органом опіки і піклування.

Відповідно до ст.236 ЦПК України заява подається за місцем проживання особи, щодо якої заявник звертається до суду, а якщо вона знаходиться на лікуванні у психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу.

При подачі заяв до суду зазначені вимоги ЦПК щодо підсудності були дотримані.

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визнаються: а) наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, якщо фізична особа цими діями ставить себе чи свою сім'ю, інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст.36 ЦК України).

Доказами, які слугували для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у справах, які розглянуті судом за період, що аналізується, були:

А) у випадку зловживання особи на протязі  тривалого часу алкогольними напоями, на придбання яких дана особа витрачає майже весь дохід їх сім'ї, внаслідок чого ставить себе та свою сім'ю у скрутне матеріальне становище:

- пояснення сторін: заявника та представника органу опіки і піклування,

-показання свідків,

-дані встановлені з довідки медичного закладу про перебування особи на Д-обліку в лікаря психіатра.

         Так, Д.О.В. звернулась до суду із заявою про визнання обмежено дієздатною її рідної дочки – Д.Л.В. Обгрунтувала свою заяву тим, що  Д.Л.Б. є інвалідом третьої групи, на протязі  тривалого часу зловживає алкогольними напоями, на придбання яких витрачає майже весь дохід їх сім'ї, внаслідок чого ставить себе та свою сім'ю у скрутне матеріальне становище.

          Представник органу опіки та піклування Млинівської селищної ради Рівненської області К.А.С. підтримала дану заяву та не заперечувала відносно її задоволення.

          Судом було встановлено, що Д.Л.Б. перебуває на Д-обліку в лікаря психіатра з діагнозом: легка розумова відсталість з емоційно-вольовими розладами. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан залежності, що підтверджується повідомленням №218 від 27.02.2014 року Млинівської центральної районної лікарні.

          З показань свідків Б.Л.М., Я.О.Я., К.Г.В., які є сусідами заявниці та її дочки, встановлено, що остання на протязі тривалого часу зловживає алкогольними напоями, всю свою пенсію витрачає на їх придбання, ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, внаслідок чого ставить себе та її сім'ю, зокрема сина Романа, який з нею проживає, в скрутне матеріальне становище.

          Таким чином, оцінивши досліджені  в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що факт зловживання Д.Л.Б. алкогольними напоями, внаслідок чого вона ставить себе та свою сім'ю, зокрема сина Романа в скрутне матеріальне становище, знайшов своє підтвердження. А тому  керуючись ст. 36, ЦК України, статтями 10,11,15, 88, 208-210, 212-215 , 240, 241 ЦПК України суд заяву Д.О.В. про визнання фізичної особи обмежено дієздатною задовольнив та визнав Д.Л.Б. обмежено дієздатною.

Б) у випадку наявності у особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними:

- висновок судово-психіатричної експертизи.

         Так, Щ.О.О. звернулася в суд із заявою про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, встановлення піклування і призначення піклувальника. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що Щ.Д.Л. є її сином. Він  є інвалідом 3-ї групи з дитинства та перебуває на “Д”- обліку в лікаря-психіатра Млинівської ЦРЛ. Внаслідок психічного захворювання син не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного догляду та піклування. Просить суд визнати Щ.Д.Л. обмежено дієздатним та призначити йому піклувальника в її особі.

       Згідно акту судово-психіатричного експерта № 224/14 від 15.07.2014 року Щ.Д.Л. страждає на психічну хворобу, в силу чого не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними.

        Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, на підставі ст.ст. 36 ЦК України,  керуючись ст. ст.14, 60, 130, 208-209, 213-215, 241 ЦПК України, заяву Щ.О.О. про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, встановлення піклування і призначення піклувальника задовольнив, визнав Щ.Д.Л. обмежено дієздатним та призначив  піклувальником Щ.О.О.

 Підставами для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст.39 ЦК України).

Доказами, які слугували для визнання фізичної особи недієздатною,   встановлення над фізичною особою опіки та призначення опікуна   у справах, які розглянуті судом за період, що аналізується,  були:

-дані встановлені з довідки управління праці та соціального захисту населення про те, що заявник отримує щомісячну грошову допомогу  на особу, яка є інвалідом внаслідок психічного розладу, та за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду,

-дані встановлені з довідки сільської ради про те, що заявник проживає з психічно хворою особою та здійснює за нею догляд,

-дані встановлені з довідки медичного закладу про встановлення особі інвалідності внаслідок психічного захворювання та про те, що зазначена особа потребує постійного стороннього догляду,

- дані встановлені з довідок медичного закладу про перебування особи на обліку у лікаря-психіатра в зв’язку з психічним захворюванням, з долученням виписки з історії хвороби хворого або фотокопій з амбулаторної картки хворого,

- висновок судово-психіатричної експертизи.

Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку.

Відповідно до ст.3 Закону "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку.

При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 7 Закону).

Згідно із статтею 239 ЦПК України призначення судово-психіатричної експертизи у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та про визнання фізичної особи недієздатною можливе не в будь-якому випадку, а лише при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я особи.

Як роз’яснено у п.3 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" №3 від 28 березня 1972 р., даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я,  виписка з історії  хвороби      й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

         Відповідно до статті 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

 2) психічний стан особи;

 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Наявність імперативного методу регулювання цивільно-процесуальних відносин вказує на те, що у справах про визнання фізичної особи недієздатною для встановлення психічного стану особи необхідно обов’язково призначити судово-психіатричну експертизу.  

Таким чином суд визнає особу недієздатною лише при встановленні судово-психіатричною експертизою наявності медичного та юридичного (психологічного) критерію.

 Як зазначено у ст. 7 Закону "Про психіатричну допомогу", забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Частиною 2 статті 239 ЦПК України передбачено, що у виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

З аналізу, досліджених під час проведення узагальнення справ, розглянутих судом за 2012-І півріччя 2014 року, вбачається, що судді при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи у 1 випадку призначали судово-пситхіатричну експертизу. При розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною судово-пситхіатрична експертиза призначалась у всіх випадках. В кожному випадку експертизи призначались при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я особи.

Випадків примусового направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу, при розгляді справ районним судом, не було.

В ухвалі про призначення судово-психіатричної експертизи судді ставили експертам такі питання:

-Чи хворіє фізична особа на психічну хворобу?

-Чи розуміє фізична особа значення своїх дій та чи може керувати ними?

У 6 випадках ставилося питання про те, чи потребує фізична особа постійного стороннього догляду, лікування та опіки.

На дане питання  у 2 випадках експерти відповіли, що особа потребує постійного догляду та допомоги.

У 2 випадках відповідь у висновку експертизи на це питання була відсутня.

          У 2 випадках експерти відповіли, що питання про потребу постійного догляду не входить в компетенцію СПЕК.

У 2 випадках ставилось питання щодо визначення часу з якого фізична особа не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними?

         В одному випадку відповідь експерти дали позитивну відповідь на дане питання: «Враховуючи, що дане захворювання носить вроджений характер, фізична особа не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними з дитинства».

         В іншому випадку експерти відповіли, що встановити чітко час, відколи фізична особа не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, не представляється можливим через недостатність об’єктивної інформації.

У справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, що розглядались районним судом,  заінтересованою особою виступали органи опіки та піклування, а саме представники виконавчих  комітетів сільських рад або представники органу опіки і піклування районної державної адміністрації.

Проте не у всіх випадках представники органів опіки та піклування з’являлись в судові засідання, надаючи заяви про слухання справи у їх відсутність та повідомдяючи, що проти задовлення вимог не заперечують.  

При розгляді зазначеної категорії справ спірних питань щодо застосування норм матеріального та процесуального права не виникало.

4. Вирішення судом питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною

Згідно ст.240 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.

У справах про визнання особи недієздатною, що розглядались суддями районного суду, фізичні особи, щодо яких розглядались справи про визнання їх недієздатними до суду не викликались в зв’язку з тим, що зазначені особи відповідно до висновків судово–психіатричних експертиз за своїм психічним станом не розуміють значення своїх дій та не можуть ними керувати. З цих підстав суд не вбачав потреби у їх виклику, оскільки за своїм станом здоров’я , вони не могли дати будь – яких пояснень по факту заяви.  

5.Випадки недобросовісної дії заявників

При розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною судом випадків недобросовісної дії заявників встановлено не було.

6. Строки розгляду справ та причини їх порушення

Відповідно до вимог ч.1 ст.157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Судді районного суду справи  про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною в основному розглядали від 2 до 4 місяців.

Розгляд справ понад 2 місяці був зумовлений проведенням судово-психіатричних експертиз та відкладеннями судових засідань в зв’язку з неявкою заявників.

2 справи було розглянуто протягом 6 місяців, в одному випадку в зв’язку з тривалим проведенням експертизи, в іншому випадку в зв’язку з перебуванням судді на лікарняному.

7. Рішення суду у справах зазначених категорій, зокрема зміст резолютивної частини

         Як роз’яснено у п.13 постанови Пленуму ВСУ "Про судове рішення у цивільній справі " від 18.12.2009  №14 резолютивна частина повинна мати вичерпні,  чіткі, безумовні  й  такі,  що  випливають  зі   встановлених   фактичних обставин,  висновки  по  суті  розглянутих  вимог  і  залежно  від характеру справи давати відповіді на  інші  питання,  зазначені  у статтях 215 - 217 ЦПК.

Відповідно до ч.4 ст.215 ЦПК України рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням:

 висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

 висновку суду по суті позовних вимог;

 розподілу судових витрат;

 строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Частиною 1 ст.241 ЦПК України встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

При розгляді справ зазначеної категорії судді районного суду ухвалюючи рішення дотримувались вимог ЦПК щодо змісту резолютивної частини.

8.Визначення моменту визнання фізичної особи

недієздатною в рішенні суду

Згідно з ч.1 ст.40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Це означає, що суд не може встановити день, від якого особа є обмежено дієздатною. Відповідно, цивільні правовідносини, які мали місце до вступу рішення суду в силу, вважаються чинними, а питання про припинення цивільних правовідносин після цього моменту вирішується в залежності від того, чи може в них і надалі брати участь обмежено дієздатна особа.

Проте, відповідно до частини 2 зазначеної статті, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово – психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день з  якого вона визнається недієздатною.

Відповідно до резолютивної частини рішень районного суду у справах зазначеної категорії особа визнавалась обмежено дієздатною чи недієздатною з момену набрання законної сили рішенням суду.

Разом з тим, на нашу думку норма ч.2 ст.40 ЦК України потребує уточнення або конкретизації щодо підстав визначення судом у своєму рішенні дня, з  якого особа визнається недієздатною, з метою  однакового застосування законодавства у вирішенні справ даної категорії.

При застосуванні даної норми необхідно звернути увагу на те, що визначення судом у своєму рішенні дня, з  якого особа визнається недієздатною, може мати оціночний характер у випадку, коли судово-психіатричною експертизою не встановлено часу з якого фізична особа не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Необгрунтоване та невірне вирішення даного питання може призвести до порушення законних прав та інтересів, як особи щодо якої вирішується питання її дієздатності, так і інших фізичних та юридичних осіб, які зацікавлені у припиненні чи продовженні цивільних правовідносин.

  9.Пов’язаність цивільних справ про обмеження цивільної

дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною

та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з вирішенням

інших цивільних справ

Всі розглянуті судом справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, за період, що аналізується, не були пов’язані з вирішенням інших цивільних справ.

10.Ухвалення рішення про передачу особи , до якої застосовувались примусові заходи медичного характеру в порядку статей 94, 95 КК України, опікунам

За період, що аналізується, суддями районного суду рішення про передачу особи, до якої застосовувались примусові заходи медичного характеру в порядку статей 94, 95 КК України, опікунам, не ухвалювались.

Висновки.

Результати проведеного аналізу свідчать про те, що судді Млинівського районного суду Рівненської області дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, встановлення над фізичною особою опіки та піклування, призначити опікуна чи піклувальника.

Спірних питань при розгляді справ зазначеної категорії у суддів не виникало.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області за період, що аналізується, за вказаною категорією справ в апеляційному порядку не оскаржувались.

Голова Млинівського районного суду                             П.В.Феськов                                                      

вик. М.І.Шевчук

тел.(03659)-6-54-07